Назустріч світанку

Книга друга. Дилогія “Ми над океаном”.

У нього репутація поганого хлопця. А ще – приголомшливі очі кольору темного бурштину й усмішка, здатна розбити серце. Метью Палмеру начхати, що про нього думають інші, – він ні перед ким не збирається оголювати душу.

У неї – довге руде волосся, іскристий сміх і пристрасть до фотографії. А ще жорсткий девіз: «Більше жодних побачень і стосунків!». Зіткнувшись зі зрадою, Ешлі не збирається нікому вірити.

Вони збудували навколо своїх сердець неприступні стіни. Але чому, коли вони зустрічаються, їхні власні правила розлітаються вщент?

Чи їхні стіни – лише видимість? А в розбитих серцях усе ще є місце для надії?