Отже, краще одразу озвучити тезу: всі люблять Івана Горобчика. Друзі, викладачі, однокурсники. Це факт, який не змінити.
Кого любить Іван Горобчик? Усіх. І водночас – нікого.
Пункт #1: Він подобається всім дівчатам без винятку, навіть мені. Звісно, з умовно-естетичної точки зору й десь глибоко в душі… А втім, я не звикла звертати увагу на такі дрібниці!
Пункт #2: Він не помічає таких, як я. Він не бачить таких, як я. Для людей, подібних Горобчику, – нас просто не існує. Бо такі, як я, перебувають поза зоною його уваги.
Пункт #3: Наплюй і дій! І цей пункт насправді найважливіший, тому що від сьогодні я рішуче налаштована все змінити!
Нехай очкастик та заучка. Зубрилка, дрібнота й нудний книжковий черв’як. Я скажу вам одне: Ботаніки не здаються!